Щоп'ятниці я пишу та надсилаю вам справжні листи з острова.
я розповідаю про письменницьке життя, написання та видання книжок, ділюся вправами з письменницької майстерності, секретами та традиціями грецького острова Закінтос.
4 грудня 2020
Лист перший
Взагалі-то ідея була зовсім іншою. Я уявила собі, як пишу тобі листа, рукописного, сканую та надсилаю, як є. Без друкованої версії. І ще фотографію хотіла додати. Я навіть списала півтори сторінки, але потім зупинилася. Тиждень видався таким насиченим, що слідувати тому, що я собі понавигадувала у мене немає сил. Тому я просто почну наше листування, а далі ми вже розберемось. Ось і перший урок з творчого письменства. Одинадцята вечора і я пишу тобі цього листа, бо обіцяла. Бо взяла відповідальність бути живою, писати, розповідати.
І головніше, що я зроблю це, напишу тобі листа, ніж чекатиму до наступного року, аби зробити його ідеальним. Ніхто не знає про твою іде, доки вона залишатиметься в твоїй голові. Але весь світ побачить книжку, яка чекатиме на читачів в книжкових та бібліотеках.
Ідея не завжди, а скоріш за все не збігатиметься з фінальним результатом. Це відбувається щодня - будуєш собі ідеальну картину світу, а потім невеличкий зсув або велика перевтома і ось ти вже у іншому місті, на іншій роботі, з іншим чоловіком. Оступилася.
Після трьох днів суцільних дощів, коли грім, блискавка та й взагалі не хочеться навіть з дому виходити, вийшло сонце. Т. майже силою затяг мене в автівку і ми помчали на пляж. На пляжі, вийшовши з машини, першою справою почули російську мову, жінка яскраво-лобстеровому трико втовкмачувала подружці, куди звернути після супермаркету, щоб зрештою її зустріти для фізичних вправ. Бо інакше з дому і вийти не можна, тільки по одному з шести приводів. Похорон, купівля харчів, собака, фармакея - аптека, банк та догляд за старенькими. Хіба не може все життя у цьому локдауні, та і все життя взагалі вкластися у ці шість пунктів? Я б ще додала похід у книжкову крамницю.
*Книжки*: після роботи з альфа-читачами, я зрозуміла, що треба більше читати українською. За рік прочитала п'ятдесят книжок (дочитала, прочитано більше), і більшість з них - англійською. Вирішала читати більше українською і… повернулася до читання біографії Туве Янсон. Письменниці та ілюстраторки, яка вигадала Мумі-тролів. Головне її мото/девіз було: "Я зайнята". Вона працювала весь час, починаючи з підліткового віку і до самої смерті (мабуть, я ще не дочитала). Я зайнята.
Ось тобі вправа, аби розім'яти письменницькі м'язи:
Напиши перелік із десяти пунктів, кожен рядок якого починатиметься фразою "я зайнята".
Я зайнята написанням листа,
я зайнята вигадуванням сюжету,
я зайнята читанням біографії письменниці, яка надихає мене писати свої книжки,
я зайнята листуванням з видавцем.
І тому подібне. Єдина умова - всі пункти мають безпосередньо стосуватися твоєї творчості, твого письма або малювання. До речі, розкажи мені, що ти робиш, над чим працюєш?
Цей перелік - твій план роботи. Щоразу, коли ти думатимеш, що можна вже погортати інстаграм, заглядай у цей перелік та роби одну з означених справ. Тільки не закидай видавця листами, добре? Роби ескізи, тренуйся у написанні діалогів, напиши ще одну сторінку. Твори.
Ти питала мене про острів, який він взимку. Він дуже зелений. Зеленіший, ніж ми могли собі уявити, сидячи в Харкові, на вулиці Воробйова. Раптом, на початку жовтня, сіно змінюється на зелену травичку, яка просто таки заливає оливкові гаї. Очам неможливо повірити, і Роза (наша собака, див. книжку "Мені (не) потрібен собака") пробує паростки на смак, Т. гладить килим рукою, а я роззуваюся та бігаю, боса, і під ногами м'яко стелеться майбутня зима. Море спокійне сонячними днями, сяє на сонці, але інакше, ніж влітку. Сонце проходить дуже низько, о четвертій тридцять ховається за пагорбом, тому і блищить на поверхні, яка часто нервується, воно інакше, яскравіше, чи що.
Грудень прийшов дощовий, небо вкрилося важкими хмарами і хочеться ввімкнути голосніше обігрівач і португальську музику, щоб сховатися від туги. Але і тугу ми візьмемо у творчість, бо приймати треба різні стани, як і використовувати для письма. Тоді творчість наша є чесною, є правдивою, нашою.
Не надуманою, не чужою.
Якщо дощі ллють, то вже заливають все і вся, зривають з пальми посохле листя, перекидають горщики з базиліком. Якщо сонце виходить, то воно щедре. Воно засліплює, цілує і в ті миті, що йому дозволяють торкнутися оголеного плеча, вкладає у той доторк всю ніжність.
Ти питала, ти питала… Але дочекайся наступного листа і я тобі все (майже) розповім. Пиши мені повсякчас, пиши про свої думки та особливо про те, що хочеш знати. Щотижня я обиратиму кілька думок, кілька питань і писатиму тобі.
Твори! Вір у себе! (я у тебе вірю).
Твоя Таіс.
Лист перший
Взагалі-то ідея була зовсім іншою. Я уявила собі, як пишу тобі листа, рукописного, сканую та надсилаю, як є. Без друкованої версії. І ще фотографію хотіла додати. Я навіть списала півтори сторінки, але потім зупинилася. Тиждень видався таким насиченим, що слідувати тому, що я собі понавигадувала у мене немає сил. Тому я просто почну наше листування, а далі ми вже розберемось. Ось і перший урок з творчого письменства. Одинадцята вечора і я пишу тобі цього листа, бо обіцяла. Бо взяла відповідальність бути живою, писати, розповідати.
І головніше, що я зроблю це, напишу тобі листа, ніж чекатиму до наступного року, аби зробити його ідеальним. Ніхто не знає про твою іде, доки вона залишатиметься в твоїй голові. Але весь світ побачить книжку, яка чекатиме на читачів в книжкових та бібліотеках.
Ідея не завжди, а скоріш за все не збігатиметься з фінальним результатом. Це відбувається щодня - будуєш собі ідеальну картину світу, а потім невеличкий зсув або велика перевтома і ось ти вже у іншому місті, на іншій роботі, з іншим чоловіком. Оступилася.
Після трьох днів суцільних дощів, коли грім, блискавка та й взагалі не хочеться навіть з дому виходити, вийшло сонце. Т. майже силою затяг мене в автівку і ми помчали на пляж. На пляжі, вийшовши з машини, першою справою почули російську мову, жінка яскраво-лобстеровому трико втовкмачувала подружці, куди звернути після супермаркету, щоб зрештою її зустріти для фізичних вправ. Бо інакше з дому і вийти не можна, тільки по одному з шести приводів. Похорон, купівля харчів, собака, фармакея - аптека, банк та догляд за старенькими. Хіба не може все життя у цьому локдауні, та і все життя взагалі вкластися у ці шість пунктів? Я б ще додала похід у книжкову крамницю.
*Книжки*: після роботи з альфа-читачами, я зрозуміла, що треба більше читати українською. За рік прочитала п'ятдесят книжок (дочитала, прочитано більше), і більшість з них - англійською. Вирішала читати більше українською і… повернулася до читання біографії Туве Янсон. Письменниці та ілюстраторки, яка вигадала Мумі-тролів. Головне її мото/девіз було: "Я зайнята". Вона працювала весь час, починаючи з підліткового віку і до самої смерті (мабуть, я ще не дочитала). Я зайнята.
Ось тобі вправа, аби розім'яти письменницькі м'язи:
Напиши перелік із десяти пунктів, кожен рядок якого починатиметься фразою "я зайнята".
Я зайнята написанням листа,
я зайнята вигадуванням сюжету,
я зайнята читанням біографії письменниці, яка надихає мене писати свої книжки,
я зайнята листуванням з видавцем.
І тому подібне. Єдина умова - всі пункти мають безпосередньо стосуватися твоєї творчості, твого письма або малювання. До речі, розкажи мені, що ти робиш, над чим працюєш?
Цей перелік - твій план роботи. Щоразу, коли ти думатимеш, що можна вже погортати інстаграм, заглядай у цей перелік та роби одну з означених справ. Тільки не закидай видавця листами, добре? Роби ескізи, тренуйся у написанні діалогів, напиши ще одну сторінку. Твори.
Ти питала мене про острів, який він взимку. Він дуже зелений. Зеленіший, ніж ми могли собі уявити, сидячи в Харкові, на вулиці Воробйова. Раптом, на початку жовтня, сіно змінюється на зелену травичку, яка просто таки заливає оливкові гаї. Очам неможливо повірити, і Роза (наша собака, див. книжку "Мені (не) потрібен собака") пробує паростки на смак, Т. гладить килим рукою, а я роззуваюся та бігаю, боса, і під ногами м'яко стелеться майбутня зима. Море спокійне сонячними днями, сяє на сонці, але інакше, ніж влітку. Сонце проходить дуже низько, о четвертій тридцять ховається за пагорбом, тому і блищить на поверхні, яка часто нервується, воно інакше, яскравіше, чи що.
Грудень прийшов дощовий, небо вкрилося важкими хмарами і хочеться ввімкнути голосніше обігрівач і португальську музику, щоб сховатися від туги. Але і тугу ми візьмемо у творчість, бо приймати треба різні стани, як і використовувати для письма. Тоді творчість наша є чесною, є правдивою, нашою.
Не надуманою, не чужою.
Якщо дощі ллють, то вже заливають все і вся, зривають з пальми посохле листя, перекидають горщики з базиліком. Якщо сонце виходить, то воно щедре. Воно засліплює, цілує і в ті миті, що йому дозволяють торкнутися оголеного плеча, вкладає у той доторк всю ніжність.
Ти питала, ти питала… Але дочекайся наступного листа і я тобі все (майже) розповім. Пиши мені повсякчас, пиши про свої думки та особливо про те, що хочеш знати. Щотижня я обиратиму кілька думок, кілька питань і писатиму тобі.
Твори! Вір у себе! (я у тебе вірю).
Твоя Таіс.
Заповніть форму та отримайте перший лист з острова.
Щомісяця дарую свої книжки тим, хто пише у відповідь. Ви можете стати одним із них.
You agree with our Terms and Conditions
Листи, які отримую у відповідь:
- Доброго вечора! Читаючи Ваш лист, я відчула натхнення… В мене неначе з'явилося більше сил і бажання творити… І ще тиждень тому я відмовилась від участі у конкурсі, бо не вписалася в кількість знаків, а сьогодні, за сім днів до кінця конкурсу вирішила, що зможу написати щось абсолютно нове і відправити.Валерія
- Дякуємо, що надихаєш.
Дякуємо, що продовжуєш писати та нагадуєш, щоб писали і ми.
Дякуємо, за щирість і за це різдвяне теплоМар'яна Зеленюк - Привіт,
Я вже так давно не отримувала таких "живих" листів, що зараз мене переповнює величезна дитяча радість. Дуже вдячна Всесвіту за те, що живемо у часи сучасних технологій і лист із найвіддаленішого куточка світу так просто долає свій шлях.Світлана Ковальчук - Люба Таїс, дякую Вам за натхнення, за СПРАВЖНІСТЬ та щирість, за сміливість бути собою. Таких людей я називаю світлячками, адже біля них світ стає виразнішим й глибшим, а ще... Як би це точніше сказати... Біля таких людей краще відчуваєш себе справжнього. Віруючі ще називають це душею, а вона і направду неначе оживає, тішиться, мовляв, так-так, це я, відчуваєш? Ось ти справжній. Живий. Не ідеальний, але дивовижний. Спасибі.Олена Сердюк
- Люба Таіс! Це щось неймовірне- отримувати лист написаний людиною, а не роботом, відчувати ваш настрій та майже чути в голові ваші думки.Антоніна Федорович
- Як же добре отримувати твої листи. Тепло від них сіється, мов насіння на просторих полях навесні. А потім проростає усмішкою та спокоєм у душі. Ти відкриваєш у моєму серці потаємні куточки, про які я навіть не здогадувалася.Вікторія Рибіцька
- Люба Таіс!
Я полюбила п'ятниці. Кожного тижня отримувати листи від письменника/иці - приємно та круто. Серце б'ється із шаленою швидкістю, коли ви надсилаєте мені листи. Це надихає.Каріна - Здрастуй, люба Таіс.
Ти навіть не уявляєш, певно, як мені приємно отримувати від тебе листи. Я їх роздруковую навіть, щоб перечитувати часом і задуматися над новими сенсами.Тетяна Кондрова
Вітання з острова, люба моя...